Зустріч з земляком

Зустріч з земляком   (Фотоальбом)

Серед активних діячів української діаспори близького й далекого зарубіжжя, відомих значним особистим внеском у справу популяризації української культури в світі, гідне місце займає наш земляк Михайло Сергійович Парипса.

Народився він 15 листопада 1946 року в Росоші, в сім’ї залізничника й колгоспниці. Ще навчаючись у Росошанській школі, хлопець захопився сатирою й гумором. Тому жоден святковий концерт з будь-якого приводу на різних рівнях – не обходився без його участі. Запальні, веселі гуморески, дружні шаржі, кумедні сценки й вистави у виконанні Михайла змушували сміятися від душі старих і малих. То ж по закінченню школи без довгих роздумів вирішив хлопець пов’язати своє життя зі сценою. З червня 1964 р. починає свою трудову діяльність завідувачем клубом Росошанської паперової фабрики.

Та не одна лише любов до дотепного художнього слова визначила життєвий шлях молодого хлопця. Маючи від природи веселу вдачу й непосидючий характер, мріяв він поїздити по світах, побачити далекі, незвідані краї. Адже це було так романтично…

Та і бажання заробити теж зіграло тут не останню роль. Тож восени 1964 р. подався Михайло у складі геологічної експедиції на пошуки нафти. Був він помічником бурового майстра.

Так і стали визначальними у його житті ці дві пристрасті які, здавалося б, не мають між собою нічого спільного: любов до сцени й до далеких мандрів. Повернувшись у 1965 році з експедиції, Михайло поступив до Київської республіканської школи культпрацівників. На протязі трьох років він «відточував» сценічну майстерність у класі видатного українського читця – гумориста Андрія Сови, паралельно працюючи заступником директора, а потім і директором будинку культури ім. Кірова (м. Київ), інспектором Київського обкому профспілок працівників будівництва та будіндустрії. У 1966 році за путівкою ЦК ВЛКСМ М. Парипса направляється в Ташкент на відбудову міста після землетрусу.

З листопада 1968 року за такою ж путівкою потрапив до Казахстану, де працював на будівництві у Павлодарському Надіртишші.

З цим містом і пов’язав Михайло Сергійович усе своє подальше життя. Тут зустрів свою долю – росіянку Галину Борисівну. Разом зростили і вивели в люди четверо дітей: синів Владислава та Єгора, й доньок  Інну та Ольгу.

Восени того ж 1992 року з ініціативи М. Парипси було створено Павлодарське обласне товариство української культури ім. Т. Г. Шевченка. Відтоді й дотепер він є його беззмінним головою. У 1993 році ним же було організовано український хоровий колектив, що незабаром здобув звання народного.

У 1995 році у столиці Казахстану створено Асамблею Народів Казахстану на чолі з президентом Н. Назарбаєвим. М. С. Парипсу обрано членом Ради Асамблеї. У березні 1999 року Михайло Сергійович ініціював створення в Павлограді Асоціації «Українці Казахстану», яку також очолює дотепер.

 Воістину – енергія й ентузіазм цієї людини не має меж. Михайло Сергійович обирався делегатом чотирьох Всесвітніх форумів українців (1992, 1997, 2001, 2006 рр.).

За багаторічну плідну роботу і вагомий особистий внесок у різних сферах діяльності М. С. Парипса має велику кількість нагород, звання заслуженого працівника культури України.